Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Змінювати умови трудового договору сторони можуть за взаємною згодою, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (далі – КЗпП)працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, водночас власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП). Пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9 містить роз'яснення: враховуючи вимоги частини третьої статті 43 Конституції України, якою заборонено використання примусової праці, не можуть застосовуватися як такі, що суперечать Конституції, зокрема положення відомчих статутів, що допускають можливість виконання працівником роботи, не передбаченої трудовим договором.

        Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацію чи посадою.

        Що ж вважається  змінами в організації виробництва і праці на підприємстві Приклади можливих змін наведені в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» навів. Це раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, зокрема, перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Отже, під змінами в організації виробництва і праці варто розуміти об’єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов. Змінами в організації виробництва і праці слід вважати також удосконалення систем заробітної праці, нормування праці, ліквідацію шкідливих робіт, раціоналізацію робочих місць після їх атестації тощо.

         Умови зміни істотних умов праці  Про зміну істотних умов праці (системи та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів та найменування посад тощо)  працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Повідомлення про зміну істотних умов праці є фактично повідомленням працівника про заплановану зміну умов укладеного з ним трудового договору з пропозицією продовжувати роботу в нових умовах.

         Звільнення  при зміні істотних умов праці Звільнення працівника

 може відбуватися не раніше закінчення двомісячного попереджувального строку. В свою чергу працівник може прийняти таку пропозицію або відмовитися від неї. Частиною четвертою статті 32 КЗпП передбачено, що у випадку, якщо істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП – на підставі відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Мінімальний двомісячний термін попередження встановлено законодавством для того, щоб працівник, якщо він не згоден працювати в нових умовах, мав змогу знайти собі іншу роботу.

       Гарантії при звільненні  Відповідно до ст. 44 КЗпП України При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

       Відмінність та наслідки звільнення Звільнення за власним бажанням, за угодою сторін  тобто за інших підстав не зазначених в ст. 44 КЗпП не передбачає виплати вихідної допомоги.  Крім того відповідно до ч.4 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги  по   безробіттю  особам,  які  звільнилися  з останнього  місця  роботи за власним бажанням без поважних причин  починається з 91-го календарного дня. Відповідно  до ч. 5 ст. 31  тривалість  виплати  допомоги по безробіттю,  скорочується  на строк до 90 календарних днів, тобто я не отримаю саме тієї допомоги по безробіттю, яка виплачується перші три місяці і складає з початку 70 відсотків від середньої заробітної плати та поступово зменшується.    Таким чином неправильне  формулювання причин звільнення в трудовій книжці позбавляє  працівника  права на матеріальну підтримку під час пошуку підходящої роботи. Тоді як при звільненні за п.6 ст. 36 згідно розділу ІV Наказу Міністерства соціальної політики України Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю…..від 15.06.2015  № 613, виплата допомоги по безробіттю лише відкладається на час дії вихідної допомоги, це означає, що через місяць після звільнення особа звертається до Центру зайнятості населення  і на 8 день їй призначають виплату допомоги по безробіттю починаючи з 70 % від середньої заробітної плати.

Вирішення трудового спору в судовому порядку Відповідно до ст. 233.  КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” робітники і службовці звільняються від сплати судового збору за позовами, що випливають з трудових правовідносин.

Білокуракинське бюро правової допомоги

 вул. Базарна, 13, смт.Білокуракино, 92200,

 (06462) 2-26-91

 Bilokurakynske@legalaid.kh.ua