З метою визначення умов праці й зайнятості на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від форм власності і господарювання, що використовують найману працю і мають статус юридичної особи, укладається колективний договір, необхідність якого передбачена ст.17 Закону України "Про підприємство в Україні", ст.2 Закону України "Про колективні договори й угоди", ст.20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст.65 Господарського кодексу України та ст.11 КЗпП України.

Основною метою укладання колективного договору - є дотримання прав та інтересів працівників, і власників/уповноважених ними органів.

У відповідності до статті 13 Кодексу законів про працю  у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних та інших відносин.

Важливо передбачити та прописати у змісті колективного договору:

• зміни в організації виробництва та праці;
• забезпечення продуктивної зайнятості;
• нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
• участь трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);
• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
• умови і охорона праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
• гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працюючих;
• умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
• забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.

Також, колдоговір може визначати й інші питання, що не суперечать чинному законодавству (наприклад, гарантії чи соціально-побутові пільги).

Питання, які стосуються оплати праці - це основа колективного договору.

Питання оплати праці у колдоговорі дуже широке, тому рекомендується оформлювати його через додаток.

Після визначення форми і системи оплати праці, роботодавець передбачає в колективному договорі питання оплати праці, преміювання, доплат і надбавок, винагороди за підсумками роботи за рік тощо, які є складовою частиною колективного договору і підставою для нарахування й виплати заробітної плати. Також має бути прописане питання встановлення місячної заробітної плати в розмірі, не меншому за мінімальний. Конкретизовані розміри окладів заробітної плати встановлюються в галузевих/територіальних угодах і колективних договорах.

До колективного договору, окремо, оформляються додатки:

• Правила внутрішнього трудового розпорядку;
• Положення про преміювання;
• Положення про виплату винагород (за видами винагород);
• Положення про доплати і надбавки;
• Положення про відпустки та ін.

Крім оплати праці та зазначених вище можливих додатків, існують й інші норми, які потребують уточнення в колективному договорі. Такими є:

• План заходів з охорони праці та використання коштів на такі цілі включається до колективного договору (статті 161-162 КЗпП).
• Трудові соціально-побутові пільги (статті 9-1, 51 та 179 КЗпП; стаття 7 Закону N 3356).
• Встановлення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
• Встановлення тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.
• Обмеження на роботу за сумісництвом (стаття 21 КЗпП).
• Встановлення інших видів відпусток (стаття 4 Закону N 504).

Зрозуміло, що це не вичерпний перелік питань, що регулюються колективним договором і кожен роботодавець (підприємство) в праві самостійно вирішувати, що саме повинно бути включено у колдоговір та які питання роз'яснені.

За статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" N 3356-XII – положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства.

Тобто, дотримання умов колдоговору - є обов'язковим як для працівників, так і для роботодавця.