Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батькам дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Проте, безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними, разом з тим слід пам’ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин, відповідно до частини 2 статті 1 Сімейного кодексу України, є утвердження почуття обов’язку перед батьками.

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України.

Так, відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обов’язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх дітей: потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку з відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування. Відповідно до чинного законодавства непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку та інваліди І, ІІ, ІІІ груп (стаття 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений до:

• одного з дітей;
• кількох дітей;
• до всіх дітей разом.

У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.

Слід зазначити, що якщо мати, батько були позбавленні батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Крім того, дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Розмір аліментів на батьків суд визначає у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При призначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. При призначенні розміру аліментів судом враховуються всі інтереси сторін, які заслуговують на увагу: працездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід. Тому в кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, залежно від цих обставин і визначається розмір аліментів. На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: мінливість і нестабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі.

Обов’язок опікуватися батьками може покладатися не лише на повнолітніх сина, дочку, а й намалолітніх або неповнолітніх дітей. Щоправда такі можливості досить обмежені законом. Так, статтею 206 Сімейного кодексу України передбачено, що у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразової грошової допомоги або протягом певного строку певної суми коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Відповідно до чинного законодавства дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

У виняткових випадках суд може зобов’язати дочку, сина сплачувати аліменти на строк не більше як три роки. Такий строк обумовлений відсутністю законодавчо закріпленого обов’язку у дітей щодо довічного утримання батьків, які не виконували своїх батьківських обов’язків. Разом з тим, при наявності виняткових умов, таких як, високий матеріальний рівень дітей, чистосердечне розкаяння батьків (батька, матері), законодавець передбачив можливість присудження таких аліментів.

Під ухиленням батьків від виконання своїх обов’язків маються на увазі наступні обставини:

• коли вони не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно вплинуло на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкувалися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надавали дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяли засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі;
• не виявляли інтересу до внутрішнього світу дитини;
• не створювали умов для отримання дитиною належної освіти.

Водночас зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками. Таким чином, суд навряд чи звільнить повнолітню дитину від обов’язку утримувати батька або матір, якщо визнає, що така особа у минулому не виконувала своїх батьківських обов’язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (звісно, крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або інших не залежних від неї причин.

Білокуракинське бюро правової допомоги
вул. Базарна, 13, смт.Білокуракино, 92200,
Bilokurakynske@legalaid.kh.ua
(06462) 2-26-91