З 1 липня 2019 року набирають чинності зміни до Закону №481/95-ВР щодо регулювання обігу пального. Для сільгосппідприємств передбачено ліцензії на зберігання пального.

Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Тут маються на увазі стаціонарні паливні склади, що складаються зі стаціонарних ємностей для зберігання пального.

У ст. 1 Закону №481/95-ВР також визначено і власне зберігання пального – це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Перебування пального на балансі або на відповідальному зберіганні хоча б один день (при цьому таке пальне зберігається у стаціонарних ємностях) вже підпадає під зберігання пального і потребує ліцензії.

Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. При цьому у Законі №481/95-ВР не визначено мінімальний обсяг пального або інші умови, при виконанні яких потрібна ліцензія. З цього випливає висновок, що ліцензія на зберігання пального потрібна усім сільгосппідприємствам, включаючи юридичних та осіб, які мають хоча б одну ємність, у якій зберігається пальне.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років. Це Головні управління ДФСУ в областях за місцем здійснення діяльності.

Річну плату за ліцензії на право зберігання пального встановлено у розмірі 780 гривень. Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Це означає, що якщо у сільгосппідприємства паливні ємності розташовані за різними адресами, ліцензії потрібно отримувати на кожну таку адресу.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію – квитанція банку або платіжне доручення з відміткою банку про його проведення.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

1. документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.
2. акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального. Стаття 18 Закону №481/95-ВР дозволяє тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єктам господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
3. дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виданий органами Держпраці за місцем реєстрації підприємства на підставі заяви та висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислових підприємств при виконанні зазначених робіт (п. 9 Порядку №1107). Експертизу проводять тільки уповноважені експертно-технічні організації, які будуть перевіряти наявність документів з охорони праці (висновків атестації робочих місць, допуску до роботи з небезпечними речовинами, копії наказів, інструкцій, положень з питань охорони праці, документи про проходження працівниками навчання з питань охорони праці та інші), копії експлуатаційних документів на резервуари (техпаспорт, інструкція з експлуатації, технічні умови, висновок діагностики та інші).

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Якщо сільгосппідприємство не має якогось документа з вище перелічених, його потрібно отримати. При цьому слід мати на увазі, що якщо підприємство не встигне до 1 липня 2019 р. отримати ліцензію на зберігання пального, йому потрібно буде до цієї ж дати позбутися всіх залишків пального на складах – як власних, так і прийнятих на відповідальне зберігання.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі №481/95-ВР документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Санкції за зберігання пального без ліцензії встановлено відповідно до ст. 17 Закону №481/95-ВР таке порушення карається штрафом у розмірі 500 000 гривень.

У разі неможливості отримати ліцензію підприємству слід організувати свою роботу таким чином, щоб не зберігати пальне у себе, зокрема, укласти договір зберігання з тими, у якого така ліцензія є.

06.06.2019 року внесено зміни до статті 18 Закону 481/95-ВР згідно яких До суб'єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2019 року.